Українсько-норвезькі зв'язки у культурній сфері набирають обертів PDF Друк e-mail
Написав Галина Чоп   
Середа, 30 листопада 2011, 02:17

Джерело: Новий Погляд
23.09.2011
Ірина Сабор

Довідка погляду:

Ірина Сабор – перекладач, аташе Посольства України в Королівстві Норвегії (політичні та культурні питання). Народилася 14 травня 1981 року. У 2003 році закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет міжнародних відносин. У перекладі Ірини Сабор українською мовою вийшли "Наївний. Супер", "Мулей", "Тихі дні в Перемішках" Ерленда Лу, а також книги інших норвезьких авторів, серед яких Б.Бйорнсон, В.Йорт, Й.Фоссе та інші.
За офіційними даними, у Норвегії проживає приблизно 2500 українців, 90% з них мають вищу освіту. Також є недільна українська школа для дітей. Як стверджує Ірина Сабор, українська громада згуртована, цікавиться подіями в Україні, але довгий час не мала можливості читати українські книжки. У листопаді 2010 року завдяки спільним діям МЗС України, Посольства України у Норвегії та особистого аташе Ірини Сабор до Національної публічної бібліотеки в Осло було урочисто передано 100 книжок. Відтепер щороку ця українська шафа буде поповнюватися.


У якому стані є культурний міст між Україною та Норвегією зараз, та чи цікавляться норвежці українською літературою, читайте у розмові з аташе Посольства України в Норвегії Ірини Сабор.


– Лише минулого року у Національній публічній бібліотеці в Осло поставили перший стелаж з українськими книжками. Чи поповнюється цей стелаж і чи користується популярністю в української громади?


– Насправді, після усіх процедур із реєстрації книг у бібліотечній електронній системі, доступ до української колекції, подарованої видавцями на тогорічних українсько-норвезьких літературних днях у Осло, був відкритий лише у березні-квітні цього року. З того часу понад 50 читачів позичали українські книжки, причому, з різних куточків Норвегії, оскільки бібліотечна система в Норвегії дозволяє у стислі терміни замовляти літературу з інших бібліотек та міст. Для Норвегії, де, за офіційними даними, мешкає всього дві з половиною тисячі українців, це багато. Для нас важливо, щоб колекція не "згасла", тому її потрібно постійно поповнювати. Наскільки мені відомо, Дайхманська бібліотека вже замовила в українських видавців низку сучасних видань.


– В якому стані перебуває зараз культурний міст Україна-Норвегія? З якими стереотипами щодо українців доводилося зіштовхуватись найчастіше?


– Норвежці пишаються своїм героїчним середньовічним минулим. Тому тут часто асоціюють Україну з "київською принцесою" королевою Еллісів – донькою Ярослава Мудрого Єлизаветою, дружиною Гаральда Суворого, засновника Осло. На жаль, Норвегія пам'ятає Чорнобильську катастрофу, від якої також значною мірою постраждала. Останніми роками українсько-норвезькі зв'язки у культурній сфері набирають обертів. Кілька років триває успішна співпраця між Норвезькою балетною школою та Донецьким театром опери та балету ім. А. Солов'яненка. Українські оперні співаки часто беруть участь у класичних постановках Норвезького національного театру опери та балету в Осло. Торік із гастролями приїжджав "Київ Модерн Балет" Раду Поклітару. Раніше Олег Скрипка приїжджав до Осло зі своїми Різдвяними вечорницями, чим дуже потішив норвезьку публіку. Дуже сподіваюся, що цьогорічний "норвезький десант" на чолі з Ерлендом Лу на Форумі видавців у Львові сприятиме подальшому налагодженню мостів. 

– Як відомо, норвежці багато читають, а література Норвегії переживає сьогодні черговий етап розквіту. Чим, на вашу думку, українська література здатна зацікавити "ситого" (у книжковому плані) норвезького читача?


– За деякими статистичними даними, норвежці взагалі найбільше за всіх у світі читають. На перший погляд, це так. Але норвезький читач надто патріотичний, чи радше, надто перебірливий, тому перекладні видання для видавництв є переважно збитковими – якщо, звісно, це не світові бестселери. Норвежці вільно читають скандинавськими мовами, англійською, багато хто німецькою. Тому переклади, як правило, не користуються популярністю. Тим не менше, в Норвегії традиційно сталий інтерес до сучасної російської літератури, російську класику читали практично всі. Серед інших слов'янських зростає інтерес до польської літератури – за рахунок великого напливу мігрантів із Польщі, які, як не дивно, зараз є найчисельнішою в Норвегії національною меншиною. Білоруська література  стає популярною насамперед через відому норвезьку відданість питанням захисту прав людини. А от про українську літературу Норвегія не знає практично нічого. Але зацікавлення є. Потрібен час і копітка робота так званих "культурних менеджерів", посольств, культурних центрів за кордоном. І все вдасться. Ви знаєте, кілька десятиліть тому, у світі знали лише Г.Ібсена і К.Гамсуна. А зараз масово читають Й.Фоссе, Е.Лу, Н.Фробеніуса, Г.Ерставік, А.Рагді, Й.Несбьо, пересічні німці, британці, а найдужче росіяни, добре знають письменників 4-мільйонної нації. Це насамперед заслуга фонду підтримки норвезької літератури за кордоном Norla, який щороку надає понад 200 (!) стипендій на переклад норвезьких художніх та наукових видань близько 50-ма мовами світу. Фонд фінансується з державного бюджету. Але не треба забувати, що починався він із кількох ентузіастів, які мріяли про бодай три-чотири переклади в рік, і які кілька років поспіль з часу заснування (1978 року) не здавалися і провадили тоді збитковий проект, в який вже ніхто не вірив, нелегко виборюючи державну підтримку. 

– Про проблему перекладу з української на норвезьку говорять давно. Що можете розповісти про цю ситуацію? Чи є певні позитивні зрушення?


– Хочу вас потішити: норвезькою мовою таки перекладені кілька українських творів – кілька новел Стефаника, кілька віршів Шевченка і Франка. Проте, їх перекладали з російської. Нещодавно вийшли друком норвезькі переклади романів А.Куркова "Милый друг, товарищ покойника" та "Смерть постороннего" авторства блискучого перекладача Діни Ролл-Гансен. Зараз одне з норвезьких видавництв читає шведський переклад роману "Anarchy in the UKR" С.Жадана. Тобто, українська література поступово проникає на норвезький книжковий ринок. Найбільша проблема – така ж, як і у всіх неангломовних країнах: брак кваліфікованих перекладачів з української. У Норвегії є кілька дуже досвідчених перекладачів, які свого часу вивчали українську мову чи цікавилися українською літературою. Зокрема, викладач університету в м. Берген Мартін Паульсен – блискуче знається на історії української літератури, вивчав українську мову у Львові. Але всі вони надто завантажені перекладами з російської та, останнім часом, з білоруської. У цьому плані, дуже сподіваюся на успіх нового проекту видавництва "Кальварія", що реалізовується за підтримки Посольства та фонду Norla, й у рамках якого кілька норвезьких перекладачів напередодні Форуму видавців приїхали до Львова на інтенсивний курс перекладу з української мови. Ними опікується Центр країн Північної Європи при Львівському університеті імені І.Франка на чолі з відомим перекладачем зі скандинавських мов і, з гордістю скажу, моїм вчителем пані Наталею Іваничук. 

– Пані Ірино, ви одна з небагатьох україномовних перекладачок норвезької літератури. Що цікавого перекладаєте зараз?


– На жаль, я перекладаю не так багато, як хотілося б, бо переклад є радше моїм хобі. Але завжди слідкую за норвезькими новинками, що з'являються в Україні, насамперед, у дуже якісному перекладі Наталі Іваничук та Галини Кирпи. Дуже люблю переклади Ольги Сенюк, "першопрохідця" і патріарха української скандинавістики.


– Розкажіть, будь ласка, про цікаві акції та заходи Українського посольства в Осло, а також про плани на майбутнє.


– На жаль, часу та ресурсів на культурні проекти обмаль. Дуже тішуся, що у листопаді минулого року разом із фондом Norla та видавництвами "Кальварія", "Грані-Т", "Нора-Друк", "Теза" та "Фоліо" нам вдалося організувати українсько-норвезькі літературні дні у Літературному домі в Осло. Нещодавно відбувся вдалий кіно-концерт до Дня незалежності України: у великому кінозалі Норвезького інституту кіно демонстрували стрічку Дзиги Вертова "Чоловік з кінокамерою" на 35-міліметровій стрічці у супроводі фортепіано. З нетерпінням очікуємо як завжди грандіозного виступу гурту "Даха Браха" на відкритті Фестивалю світової музики в Осло у листопаді. У планах – український стенд на Літературному фестивалі у Ліллехаммері у травні 2012 року.

 

Останнє оновлення на Середа, 30 листопада 2011, 02:19
 

Спонсори

нам допомагають:


Фонд Арсенія Яценюка "Відкрий Україну"

 
Find us on Facebook
Follow Us