Сучасна українська література за кордоном. Париж. Лейпциг... Лондон?... PDF Друк e-mail
Написав Олена Коде   
Субота, 12 травня 2012, 19:35

Джерело: Українське слово, Лондон

Цього року відбулися дві важливі культурні події: Україна вперше взяла участь у Міжнародному Книжковому салоні в Парижі та була представлена на ярмарку в Лейпцигу.

Анетта Антоненко з українського видавництва «Кальварія», один з організаторів поїздки у Францію, повідомила про можливу участь українських письменників на ярмарку в Лондоні в 2013 році.

Двоє учасників Книжкового салону в Парижі, що відбувся в березні, діляться своїми враженнями, а також думками про сучасний стан української літератури і про перспективи поширенняукраїнськоїлітератури за кордоном.

 

Євгенія КОНОНЕНКО (Український центр культурних досліджень) — письменниця, літературний перекладач з англійської та французької мов, науковий співробітник. Учасник багатьох міжнародних літературних, культурологічних і наукових форумів в Україні, Франції, США, ПольЩі, Фінляндії, Естонії, Росії тощо. Переможець і лауреат низки літературних і перекладацьких премій.

Наша участь у ярмарку - це гарний початок. Українські видавці бували і раніше на ярмарку в Парижі та у Франкфурті, брали участь в інших подіях такого роду. Цього року вони вперше привезли авторів в Париж. Тут була організована презентація, де письменники читали уривки своїх текстів. Відвідувачами здебільшого були

Євгенія Кононенко: «Якщо нічого не робити, то нічого і не вийде. Початок закладено, деякі українські автори будуть перекладені, і вони «прозвучать»! Щоб автор зазвучав, необхідна підтримка національної громади в країні» представники української діаспори, важко сказати, чи серед них були французькі видавці. Інша група видавців з письменниками були в Лейпцигу.

Я зрозуміла, що на паризькому ярмарку письменники заявляють про те, що вони існують. Недостатньо просто перекласти книгу, адже вона може «загубитись». «Звучить» зазвичай лише десять процентів опублікованих книжок, а інші залишаються непоміченими. Але якщо нічого не робити, то нічого і не вийде. Початок закладено, деякі українські автори будуть перекладені, і вони «прозвучать»! Щоб автор зазвучав, необхідна підтримка національної громади в країні. Саме представники громади мають пробитися до престижних медіа і написати про українські книжки.

Після львівського форуму, де тісні приміщення, від Парижу залишились приємні враження, адже ярмарок дуже добре оформлено. Українського стенду ще не було, лише презентація. Крім зустрічей на ярмарку, для письменників було організовано літературний вечір в бібліотеці ім. С. Петлюри, куди прийшли представники української діаспори. Були питання щодо політичного переслідування авторів в Україні. Я вважаю це питання не дуже адекватним. На мій погляд, українські письменники мають інші проблеми, наприклад, відносини з видавництвами, багато з яких існує на ентузіазмі. Держава не просто не підтримує українські видавництва, а збільшує податки, видавати стає невигідно. Друга проблема - дуже мало читачів. Потрібне просування на телебаченні, в пресі... Якщо письменник не конфліктує з владою і не висловлюється щодо політичних питань, то його і не чутно.

Мені здалося на зустрічі з діаспорою, що її представники не розуміють справжніх проблем. Нас запитували, чи є цензура в Україні і як ми з нею боремося. В Україні книжок читають мало, немає справжньої критики. Існує «Клуб домашнього дозвілля» (доставка книг поштою), який фактично зайняв ринок української книги низькопробною продукцією. Це дуже потужний ринок в провінції.

Щодо перекладів англійською та планів на майбутнє. Одна справа - перекласти, а інша - видати. Оскільки я пишу оповідання, то їх перекласти легше, і легше включити в антологію. Вже існують антології англійською мовою в Канаді та США. В одну з них увійшли оповідання Ю. Андруховича, О.Ірванця, В.

Антон Кушнір: «В Парижі майже неможливо купити книгу українською мовою. Зараз ситуація покращується, є зрушення, база, щоб далі працювати» Шевчука, Г. Пагутяк, перекладено декілька моїх оповідань. Збірки оповідань важко пробити, але видавці працюють над цим.

В Парижі українські книжки будуть продаватися у відомій російській книгарні «Глоб» і в польській книгарні на Сан-Жермен- де-Пре. Приємно, що в «Глобі» немає зверхності до України. Інша гарна новина полягає в тому, що українці у Франції налаштовані купувати книжки. Необхідно й далі йти цим шляхом, продовжувати працювати і пробиватися, робити переклади, презентації... Письменники мають, що сказати про себе!

Антон КУШНІР - автор роману «Urban Strike», лауреат конкурсу «Коронація слова 2011року».

Сучасна українська література за кордоном

Париж, Лейпциг... Лондон?...

Порівняно з книжковими ярмарками в Україні, салон в Парижі надихає, вражає масштабом! Це цікавий досвід, це планка, до якої хочеться тягнитусь і перевершити. Виставкова індустрія в Україні ще знаходитья у зародку. Львівський форум видавців - наважливіший на сьогодні, але від відсутності місця, стає все менш комфортним. Два ярмарки в Києві - «Книжковий арсенал» і «Медвін», ще не мають великого масштабу, не всі видавці там присутні. Було приємно подивитися на парижський ярмарок, де було і французьке телебачення, яке показувало в ефирі літературні дискусії...

Поїздка була організована в рамках проекту «Більше країн - більше книжок», рушіями якого є видавці з видавництв «Кальварія» і «Нора- Друк»: Микола Кравченко, Елеонора Сімонова та Анетта Антоненко. Була презентована антологія з уривками текстів українських авторів французькою мовою. Ця антологія є інструментом для презентації українських авторів як французьким видавцям, так і французькій публіці. Перекладачем була Ірина Дмитришин.

На презентацію було запрошено кілька французьких видавців, літагентів, представників літературного фестивалю в місті Коньяк. Зацікавлення було завдяки попередній роботі видавців та І. Дмитришин. Були переговори з видавництвом «Noir sur Blanc», де вийшов переклад Андруховича. «Професійна» частина ярмарку була чудово організована, видавці мали місце для переговорів. Вже є певні результати, наприклад, домовленість про переклади текстів Лариси Денисенко, Андрія Кокотюхи.

Які мої враження від літературного клубу? Там були в основному українці та французи - друзі чи родина. Це був приємний сюрприз, люди проявили великий інтерес, ходили на зустріч, презентацію на ярмарку... Інтерес до нас був щирий і неприхований. В Парижі майже неможливо купити книгу українською мовою. Зараз ситуація покращується, є зрушення, база, щоб далі працювати.

«Більше країн - більше книжок» - проект амбітний, задуманий як майданчик для просування українських авторів на світових книжкових ярмарках. Приємно бачити, що українська література займає певне місце серед європейських літератур, вона має цікаві тексти, цікавих авторів... Нам потрібна організаторська робота.

Щодо моїх персональних планів... Я - молодий автор, у мене видано один роман, який отримав диплом конкурсу «Коронація слова 2011 року». В Париж я їздив саме з цим текстом. Ним зацікавилась директорка фестивалю «Європейські літератури» в місті Коньяк у Франції. Можливо, я візьму у ньому участь. Це мій найкращий результат!

 

Спонсори

нам допомагають:


Фонд Арсенія Яценюка "Відкрий Україну"

 
Find us on Facebook
Follow Us